Вирвався на один день у Закарпаття. Показав десятирічному синові своє місце служби в КПП прикордонних військ на залізничному вокзалі в Чопі. Що мене вразило 28 років по тому, це те, що годинник там зупинилися не тільки на фасаді вокзалу, а й повне відчуття, що час взагалі зупинився. Все точно так само як в 1987, хіба що все ще більш обшарпане і запущене. Крім вокзалу я побачив занедбані виноградники, які знищуються через те, що Верховна Рада не змінює шкідницький закон 1997 року, аеропорт, куди не літає жоден рейс, довгу чергу на КПП через дурний закон про податковий режим ввезення машин і практично ніде немає відчуття, що десь у країні йде війна. Треба належним чином оцінити старання Геннадія Москаля, але і він підтвердив, що як при колишньому уряді, так і при теперішньому, жоден міністр сюди так і не приїхав.
У Закарпаття карколомний потенціал, але як і багато інших місць в Україні, воно просто забуто і закинуто Києвом. Ситуацію потрібно змінювати і без зволікання!
—
Вырвался на один день в Закарпатье. Показал десятилетнему сыну свое место службы в КПП погранвойск на железнодорожном вокзале в Чопе. Что меня поразило 28 лет спустя, это то, что часы там остановились не только на фасаде вокзала, но и полное ощущение, что время вообще остановилось. Все точно так же как в 1987, разве что еще более обшарпанно и запущенно. Кроме вокзала я увидел заросшие виноградники, которые уничтожаются из-за того, что Верховная Рада не меняет вредительский закон 1997 года, аэропорт, куда не летает ни один рейс, длинную очередь на КПП из-за глупого закона о налоговом режиме ввоза машин и практически нигде нет ощущения, что где-то в стране идет война. Надо должным образом оценить старания Геннадия Москаля, но и он подтвердил, что как при прежнем правительстве, так и при теперешнем, ни один министр сюда так и не приехал.
У Закарпатья сногсшибательный потенциал, но как и многие другие места в Украине, оно просто забыто и заброшено Киевом. Ситуацию нужно менять и без промедления!