Цілий ранок вона пакує свої валізи.
В неї ще три доби до закінчення візи.
В неї ще повен бак бензину
і список подяк божому сину –
стільки всього цікавого
для кримінальної експертизи.

Ніхто не заважає їй виїхати ще сьогодні.
З’явитися з боку ночі.
Рушити в бік безодні.
Порожній гостел. Горішнє ліжко.
Зачитана телефонна книжка,
де всі номери з міжміських
перетворюються на міжнародні.

Ніхто не заважає їй говорити чітко й просто;
пишучи повідомлення, хоч іноді вдаватись до прози,
пояснити нарешті, що тоді сталось,
до чого тут втома, до чого старість.
Ніхто їй не заважає.
Але ніхто й не просить.

Про що просити людину, в якої на серці втрата,
в душі – розлука і ніжність,
в долоні – ручна граната,
в легенях – срібні холодні тороси,
в спогадах – затонулі матроси.
Навіть серце її має номер музейного експоната.

Я теж знаю усе і не заважаю,
зважую все, залишаю, але не зважаю.
Малюнок на шкірі,
гострі плечі,
двадцять хвилин, щоб зібрати речі –
сухе вино цьогорічного урожаю.

Цілий вечір вона сидить у чорному светрі.
Рухи її чіткі, бажання вперті.
Цілий тиждень на спів і сповідь,
Ціла зима, щоб чекати на повінь.
Ціле життя на те, щоб не боятися смерті.

+ + +

Зранку тут падає сніг, ніби міняють лаштунки.
Шиї в жінок беззахисні, як мармур узимку.
Сплять на зупинках чорні,
дивляться в небо турки,
видивляються поміж хмар свою сутінкову зірку.

Слухають недовірливо німоту невідому,
забувають хто із ким спав і хто проти чого боровся.
Ти в цей час прокидаєшся й виходиш із дому,
і вітер відразу підхоплює
прапор твого волосся,

розтинає зсередини вологі волокна світу,
зрушує і розламує серцевину озону.
З таким чорним прапором, проти такого вітру
лише захищати столиці,
з яких пішли гарнізони,

лише іти приступом на арабські фортеці,
рушити мури християнських укріплень,
під таким знаменом
лише збирати підлітків при небезпеці
і салютувати птахам із найвищої крівлі.

Хай знають, що в цих містах не всі ще склали зброю,
хай бачать, що хтось іще відбиває навалу,
хай думають, що ми займаємося веселою грою,
хай розглядають хмари,
що сунуть з-за перевалу.

…Птахи в цей час курсують
вимороженим безмежжям,
повітря в цей час розривається між сушею та водою,
ти в цей час ідеш листопадовим узбережжям,
узбережжя в цей час слідкує за твоєю ходою.

‪#‎zhadan‬ ‪#‎жадан‬