Скандал вгамувало лише втручання президента, який розпорядився заткнути пельку Гузирю та затримати заступника прокурора Київської області Корнійця й заступника начальника Головного слідчого управління ГПУ Шапакіна. Але причини цієї неординарної події стали зрозумілими після того, як 6 липня про результати обшуку в ГПУ повідомила не прес-служба Генпрокуратури й не СБУ, а народний депутат України від «Народного Фронту» В'ячеслав Константиновський, який на своїй сторінці у ФБ виклав невідомо де взяті фотографії, зроблені слідчим.

Остаточну ясність вніс пан Сакварелідзе. Цитую його Фейсбук-сторінку в перекладі державною мовою, якою заступник Генпрокурора не володіє: «Ми отримали інформацію від підприємця, що займається видобутком піску, про вимагання з боку працівників прокуратури Київської області, дії яких, по суті, призвели до зупинення його бізнесу. Він відмовився йти на незаконну угоду і, повіривши нам, передав деталі справи». За словами Сакварелідзе, перевірка виявила, що «київські прокурори діяли не самі по собі, а під керівництвом великого начальника з стін Генпрокуратури, який вважав себе недоторканним».

Напевно, Сакварелідзе цього не знає, але в Україні легальний видобуток піску – це нонсенс. Як правило, розробка покладів здійснюється без жодних дозвільних документів під «дахом» міліції або прокуратури. І тому смішно читати, що прокуратура Київської області зупинила бізнес – насправді заступник обласного прокурора Корнієць просто віджимав під свій «дах» нелегальний видобуток піску, вимагаючи гроші.

Ще більше здивування викликає пасаж про те, що Корнієць діяв під керівництвом «великого начальника з стін Генпрокуратури». Заступник начальника Головного слідчого управління Шапакін не був таким вже великим начальником і міг впливати хіба на підпорядкованих йому слідчих. Більш того, Корнієць – це давній приятель Гузиря та Шокіна, з якими міг безпосередньо вирішувати свої питання без допомоги Шапакіна.

Саме за протекцією заступника Генпрокурора Шокіна Корнієць у жовтні 2014 року, за часи Яреми, був призначений заступником прокурора Київської області. І саме Шокін та Гузир планували його найближчим часом призначити обласним прокурором (як варіант розглядалося призначення Корнійця прокурором м.Києва або Одеської області).

По-третє, повірити співробітникам ГПУ і передати їм деталі справи, як пише Сакварелідзе, може тільки божевільний. Тим більше наївно припускати, що скаржитися на Корнійця його начальникам пішла людина, яка займається злочинною діяльністю з нелегальної розробки надр.

Більш того, саме під орудою Шапакіна в ГСУ ГПУ розслідувалось кримінальне провадження відносно цього підприємця й на підставі матеріалів провадження Шокін ось-ось мав внести у Верховну Раду подання про зняття з цього підприємця депутатської недоторканності.

На цьому відео – той самий підприємець та співробітники прокуратури Київської області, які, зі слів Сакварелідзе, «призвели до зупинення його бізнесу». Саме так, це - В'ячеслав Константиновський. Зйомки зроблені в квітні 2015 року в с. Погреби Броварського району Київської області.

https://youtu.be/ZRW6B2lfvpw

Тому дозволимо викласти нашу гіпотезу про те, як насправді розгортались події.

Навесні 2015 року прокуратура Київської області «наїхала» на нелегальний бізнес з видобутку піску народного депутата Константиновського, відомого у вузьких колах як «брат Карамазов», що тривалий час вважався чільним представником російської мафії в США. З метою загнати Константиновського під прокурорський «дах» Корнієць, користуючись своєю дружбою з Гузирем і Шокіним, організував відкриття кримінального провадження в ГСУ ГПУ, за підсумками якого Шокін мав внести подання у Верховну Раду про зняття з Константиновського недоторканності.

Не чекаючи такого сумного фіналу, «брат Карамазов» простимулював керівників Служби безпеки України (я людина наївна, але не настільки, щоби повірити в те, що співробітники СБУ будуть працювати безплатно) і розпочав з Корнійцем торги під контролем СБ-істів – звісно, не сам, бо депутати, як відомо, бізнесом не займаються, а через довірену особу.

Високі сторони домовились про суму, яка мала піти частково Корнійцю, а частково – його подільникам у ГПУ. Одначе чи була задокументована передача цих грошей співробітниками СБУ – то є велике питання (ходять чутки, що ні). Між тим, Констаниновський вимагав результат, тим більше, що заплатив Константиновський СБ-істам не тільки за те, щоби «опустити» ненажерливих прокурорів, але й за те, щоби вирішити питання з закриттям кримінального провадження за нелегальний видобуток піску, яке перебувало в ГСУ в Шапакіна. Тому з обшуком поїхали також і до ГСУ – але без обов’язкової в таких випадках санкції суду. Бо це було просто операція по залякуванню.

Звісно, ніякої передачі хабара в стінах Головного слідчого управління ГПУ не було – інакше б СБ-істи взяли б у суді санкцію на обшук. Та й повірити в те, що стороння людина та ще й у вихідний день, може зайти в ГСУ з сумкою з грошима, можуть лише ті, хто там ніколи не був. Ті гроші, що зафіксовані на фотографіях, викладених Константиновським, або були вилучені в Шапакіна вдома під час обшуку й привезені в ГПУ виключно для фотосесії, або це – «доляха», яка призначалась керівництву з інших справ і зберігалась у кабінеті Шапакіна, або кошти, раніше передані Корнійцем, наприклад, через Гузиря або особисто за закриття кримінального провадження, в якому фігурує Константиновський.

Саме цим пояснюється істерика Гузиря, який наказав за фактом незаконного обшуку (а обшук був, безсумнівно, незаконним) та виламування дверей у ГСУ відкрити кримінальне провадження й навіть намагався порвати службове посвідчення слідчого, що той обшук проводив.

Залишилось нез’ясованим лише одне запитання – як фотографії з місця проведення хоча й незаконної, але слідчої дії опинились у Константиновського. Тут можна й не гадати. Очевидно – це звіт керівництва СБУ перед шановним клієнтом про виконане завдання.

Що ж стосується грузинських реформаторів, то їх, здається, вчергове «попользували» в суто кримінальних розборках між представниками української, з дозволу сказати, еліти.