0
0
7 октября, 10:10
Тетяна Монтян
Работает в Інфопорн и Адвокат

ІДУ ОТО СВІТ ЗА ОЧІ ЧЕРЕЗ ЦЬОГО КЛЯТОГО БОЙКА

Він, панімаєш, адміністративні порушення скоює, а мені клопіт - по судах їздити.

Зігріває мене лише бажання подивитися на суддів, яким дико пощастило слухати цю прекрасну справу ;)

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Василь Іванович Гоцко має шанс стати сьогодні дуже заможним паном. О14:30 в цьому суді продовжиться розгляд фальшивого адміністративного протоколу, який був складений щодо мене за вказівкою СБУ славними українськими прикордонниками з тим, щоби приховати вчинений ними злочин. Нагадую, що 12 серпня 2016 року я за вказівкою СБУ був затриманий на території Польщі співробітниками Державної прикордонної служби України й без відома польської влади, будь-яких пояснень чи складання будь-якого документа депортований на історичну батьківщину після 8-годинного ув’язнення.

Сьогодні в суді слухатимуться покази свідка, якого прикордонники зазначили в адмінпротоколі як людину, яка може підтвердити, що я злісно не виконував їх розпорядження – Монтян Тетяну Миколаївну. Тетяна Миколаївна, яку я везу в суд (ми зараз зупинились у Рівному), обіцяла мені бути чемною дівчинкою і в судовому засіданні не матюкатись.

І тому зараз суддя Гоцко перед вибором – або взяти гроші з прикордонників, задовольнити їх бажання й нарватись на скандал, або винести законне рішення. Сподіваюсь, він візьме гроші – прикордонники все однаково не збіднішають, а в його честі на майбутнє вже не буде підстав продаватись так дешево.

Для зацікавлених докладаю свої пояснення, які я ще 20 серпня 2016 року направив поштою до суду.

***

У Яворівський районний суд Львівської області
вул. Маковея, 62, м.Яворів, Львівська обл., 81000

Бойка Володимира Марковича

у справу №460/3969/16-п
(суддя Гоцко В.І.)

П О Я С Н Е Н Н Я

У провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває справа №460/3969/16-п про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито щодо мене службовою особою ВПС «Грушів» Державної прикордонної служби України за ст. 185-10 КУпАП.

Повідомляю суду, що ніякого правопорушення я не вчиняв, а адміністративний протокол щодо мене був підроблений службовими особами Державної прикордонної служби України з метою приховати інший злочин – незаконне затримання мене на території Республіки Польща 12 серпня 2016 року. За фактом мого незаконного затримання та складання щодо мене підробленого адміністративного протоколу військова прокуратура Львівського гарнізону відкрила кримінальне провадження №42016140410000186, повідомлення про яке внесене в ЄРДР 13.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 371 КК України.

Складання щодо мене підробленого адміністративного протоколу відбулось за наступних обставин.

12 серпня 2016 року я направлявся на власному автомобілі в Чехію, де з 13 серпня 2016 року як спортсмен-парашутист мав взяти учать у навчально-тренувальних зборах з парашутного спорту. У якості пасажирки в моєму авто перебувала адвокат Монтян Тетяна Миколаївна – моя знайома, яка, довідавшись, що я їду в Чехію, попрохала мене по дорозі доставити її в м.Краків (Польща), звідкіля близько 24 години 12 серпня 2016 року вона мала авіарейс до м.Барселона (Іспанія).

Під час проходження паспортного контролю на українському боці прикордонного переходу «Будомєж-Грушів» співробітник Державної прикордонної служби України, що здійснював процедуру прикордонного контролю, сказав Монтян Т.М., що в електронній базі даних Державної прикордонної служби України напроти її прізвища стоїть позначка «і», внесена Службою безпеки України, і тому вона не може продовжувати подорож далі до тих пір, доти СБУ не підтвердить, що відносно неї немає ніяких обмежень стосовно перетину кордону. Через це Монтян Т.І. залишилась на тій стороні прикордонного переходу «Будомєж-Грушів», яка експлуатується ДПСУ спільно з польською стороною (прикордонний перехід «Будомєж-Грушів» знаходиться повністю на території Польщі). Що стосується мене, то я продовжив свою подорож далі.

Приблизно о 18 год. 45хв. я перетнув державний кордон України. Співробітник Державної прикордонної служби України, який здійснював щодо мене прикордонний контроль, проставив штамп у моєму талоні проходження прикордонного контролю, виписаного на автомобіль, про завершення мною процедури оформлення перетину державного кордону України. Аналогічна інформація в моїй присутності була введена цим співробітником ДПСУ в електронну базу даних Державної прикордонної служби України. Після чого цей співробітник ДПСУ побажав мені щасливої дороги та вручив мій паспорт для виїзду за кордон. При цьому цей співробітник ДПСУ порекомендував мені перед проходженням паспортних і митних формальностей з польського боку зайняти чергу в іншому ряду, оскільки я поставив свій автомобіль у ряд, де очікували проходження митного контролю з польського боку ті, хто мав подавати митну декларацію. На виконання рекомендації вказаного співробітника ДПСУ я переставив свій автомобіль в інший ряд і зайняв чергу на польському боці.

Приблизно о 19 годині 12 серпня 2016 року, коли я стояв у черзі на проходження паспортних і митних формальностей з польського боку, до мене підійшла співробітниця Державної прикордонної служби України й у відчинене вікно мого автомобіля попрохала показати мій паспорт. Після чого ця співробітниця вирвала в мене з рук мій паспорт громадянина України для виїзду за кордон і оголосила мені, що я затриманий на вимогу Служби безпеки України й маю чекати прибуття оперативно-слідчої групи СБУ, яка вже виїхала для того, щоби мене допитати.

Продовж наступних 2 годин співробітники ДПСУ протримали мене, не повертаючи паспорт, у моєму автомобілі без складання будь-яких документів (акта вилучення паспорта, протокол затримання тощо) та без будь-яких пояснень. З їх слів, вони виконували щодо мене усну вказівку, яку їм по телефону дав співробітник відділу СБУ в Яворівському районі Львівської області, і що я маю дочекатись приїзду оперативно-слідчої групи СБУ.

У той же час о 20 год. 52хв. на сайті «Громадського радіо» за адресою в мережі Інтернет було розміщено інтерв’ю з речником Державної прикордонної служби України Олегом Слободяном, який надав офіційну інформацію про те, що був затриманий не я, а громадянка Монтян на виконання доручення іншого правоохоронного органу. Відносно мене Слободян заявив наступне: «Що стосується пана Бойко, то до нього в Державної прикордонної служби немає жодних претензій, він може слідувати до місця свого призначення».

Це слугує доказом того, що співробітники ВПС «Грушів», які без складання будь-якого документа о 19 годині 12 серпня 2016 року вилучили мій паспорт для виїзду за кордон, затримали мене й у наступному склали протокол про те, що я, начебто, скоїв адміністративне правопорушення, насправді вчинили службове підроблення.

Вказані обставини – починаючи від вручення мені паспорта для виїзду за кордон співробітником Державної прикордонної служби України після завершення мною процедури оформлення перетину кордону й до моменту незаконного вилучення в мене паспорта іншим співробітником Державної прикордонної служби України на польському боці – підтверджуються відеозаписами камер спостереження прикордонного переходу «Будомєж-Грушів».

Також шляхом вивчення відеозаписів камер відеоспостереження прикордонного переходу «Будомєж-Грушів» з 19 год. за 12 серпня 2016 року можна переконатись, що мій автомобіль після мого незаконного затримання був на вимогу співробітників ДПСУ припаркований між коридорами проходження прикордонного контролю, ніхто зі співробітників ДПСУ до мене з будь-якими вимогами не звертався. Натоміть я вимагав пояснити, на підставі чого мене затримали й надати протокол затримання.

Біля 20 год. 30 хв. 12 серпня 2016 року до мого автомобіля підійшов співробітник ДПСУ, у руках якого був мій паспорт, і який запропонував мені забрати паспорт і їхати далі. З його слів, мене затримали на вимогу Служби безпеки України з метою мого допиту. Ніяких документів щодо мого затримання не складалось, вимога співробітника СБУ була усною по телефону, але зараз з’ясувалось, що мене затримали помилково й ніяких претензій до мене чи Монтян Т.М. з боку СБУ немає.

Я відмовився забирати свій паспорт без документального оформлення його вилучення/повернення та складання протоколу затримання. Тоді близько 21 год. 30 хв. до мене підійшов військовослужбовець ДПСУ (як я довідався в наступному, його прізвище було Бондаренко) і став мені погрожувати, що якщо я зараз не заберу свій паспорт і не уїду, він мене затримає за те, що я, начебто, відмовився надати свій автомобіль для «поглибленого огляду» в боксі. Після того, як я повторив свою вимогу скласти протокол мого затримання, Бондаренко викликав конвойного й мене під словесними погрозами застосування до мене фізичної сили примусили вийти з автомобіля.

У моїй присутності Бондаренко доручив співробітниці ДПСУ (як я довідався в наступному, її прізвище Опаєць) скласти щодо мене протокол затримання, а також доручив конвойному пильнувати, щоби я не збіг. Конвойний мене доставив у кімнату на 2-му поверсі адміністративної будівлі, Опаєць склала протокол мого затримання, зазначивши в протоколі телефони тих осіб, яких треба повідомити про факт мого затримання (я попрохав повідомити народного депутата України Луценка Ігоря Вікторовича та народного депутата України Корнацького Аркадія Олексійовича, надавши їх телефони). Але Опаєць відмовилась підписувати цей протокол після того, як я написав письмові пояснення до протоколу затримання.

За деякий час прибув інший співробітник Державної прикордонної служби України. Він забрав мої письмові пояснення й, повернувшись приблизно за 30 хвилин, попрохав, щоби я записав на окремому аркуші, що його звати Майкут Михайло Миколайович і він служить у званні підполковника ДПСУ на ВПС «Рава-Руська». Також він попрохав записати звання та прізвище співробітниці ВПС «Грушів», яка відмовилась підписувати протокол мого затримання – лейтенант Опаєць Ористя Анатоліївна. Зі слів Майкута, його викликали на ВПС «Грушів» у зв’язку з тим, що ніхто зі співробітників ВПС «Грушів» не погоджується взяти на себе відповідальність за моє затримання. Ознайомившись з моїми поясненням, з даними електронної бази даних Державної прикордонної служби України та відеозаписами камер спостереження Майкут переконався, що відносно мене було скоєно злочин і за це неминуче буде покарання. Тому він та Опаєць відмовились виконувати незаконне розпорядження свого керівництва про моє затримання та складання відносно мене фальшивого адміністративного протоколу, просять, щоби я записав їх прізвища й у разі, якщо буде відкрито кримінальне провадження, підтвердив, що вони ніяких злочинних дій відносно мене не вчиняли.

Урешті-решт протокол мого затримання, який був складений, але не підписаний Опаєць, Бондаренко забрав і, як я думаю, знищив. Натомість відносно мене був складений адміністративний протокол, який підписав Бондаренко і до якого були долучені мої пояснення, написані мною як додаток до іншого документа – протоколу затримання. Але складав адмінпротокол не Бондаренко, а сторонні люди – жінка в синьому брючному костюмі та двоє чоловіків, які приїхали зі Львова.

Перед тим, як скласти адмінпротокол, невідомий мені чоловік у військовій формі, який прибув зі Львова, у присутності адвоката, направленому в ніч з 12 на 13 серпня на прикордонний перехід «Будомєж-Грушів» Регіональним центром безкоштовної вторинної правової допомоги у зв’язку з моїм затриманням, запропонував мені забрати мій паспорт та їхати далі на умовах, що я не буду вимагати документального оформлення мого затримання. Але я відмовився. У цьому можна пересвідчитись шляхом перегляду відеозапису камери спостереження, яка була встановлена в кімнаті, де мене тримали в ув’язненні.

О 4-й ранку 13 серпня 2016 року співробітник ДПСУ на прізвище Бондаренко повернув мені мій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, відмовившись зробити будь-які відмітки про вилучення/повернення паспорта в адмінпротоколі чи скласти про це окремий документ. Після чого я був під конвоєм доставлений на територію Україну.

13 серпня 2016 року я звернувся з заявою про вчинені щодо мене кримінальні правопорушення до військової прокуратури Львівського гарнізону, де того ж дня було розпочато досудове слідство за фактом мого незаконного затримання та службового підроблення – виготовлення щодо мене фальшивого адміністративного протоколу військовослужбовцями Державної прикордонної служби України.

Після повернення до Києва я довідався причину того, що трапилось. Як виявилось, Монтян Т.М. кілька разів перетинала лінію розмежування на Сході України й тому відносно неї в електронній базі даних ДПСУ з ініціативи СБУ була виставлена позначка «і», тобто інформувати (це робиться відносно всіх громадян, які перетинають лінію розмежування з метою контролювати їх можливе подальше потрапляння на територію Російської Федерації через неконтрольовані ділянки кордону).

Але співробітники ВПС «Грушів» не знали значення цієї позначки, оскільки вона стосувалась лише прикордонників, що несуть службу на Сході України. Тому вони вирішили зателефонувати до відділу СБУ у Яворівському районі Львівської області та уточнити, що слід робити з громадянкою Монтян Т.М. Співробітник відділу СБУ також не знав, що робити, але оскільки Монтян Т.М. є публічною особою, яка у виступах в пресі та на телебаченні систематично критикує керівництво СБУ, співробітник СБУ наказав про всяк випадок її затримати до надходження вказівок з Києва.

Після того, як у Монтян Т.М. був незаконно вилучений паспорт, а я продовжив свою подорож далі й перетнув державний кордон України, співробітник ВПС «Грушів» знову зателефонував до відділу СБУ в Яворівському районі Львівської області з проханням надати якесь письмове доручення в обґрунтування затримання Монтян Т.М., а також проінформував, що водій, у автомобілі якого перебувала Монтян Т.М., поїхав далі, оскільки щодо нього ніяких застережень не було. Черговий СБУ у відповідь на це сказав, що зараз п’ятниця, 19 година вечора, він не може розшукати нікого з начальства, а тому запропонував про всяк випадок затримати ще й людину, в автомобілі якої їхала Монтян Т.М. – тобто мене – без будь-яких підстав і попри те, що я вже був на території Республіки Польща. При цьому співробітник СБУ посилався на точку зору народного депутата України Антона Геращенка, який, з його слів, погано висловлювався про нас з Монтян Т.М. і щось з нашого приводу погане написав на якомусь російському сайті «Міратворєц».

Як мені повідомили в Києві мої джерела в Службі безпеки України, лише біля 20 години 12 серпня 2016 року відповідальні особи центрального апарату Служби безпеки України пояснили черговому відділу СБУ в Яворівському районі Львівської області, що він дебілом народився й дебілом помре й що немає ніяких законних підстав затримувати ані Монтян Т.М. (відносно неї був лише індекс «і», тобто інформувати, а не затримувати), ані, тим більше, мене. Після чого черговий відділу СБУ в Яворівському районі Львівської області зателефонував до ВПС «Грушів» і сказав, що він ніяких вказівок затримувати журналіста Володимира Бойка не давав і якщо прикордонники порушили закон, то нехай викручуються самі та не втягують у скандал Службу безпеки України.

Після того, як з’ясувалось, що вилучення в мене паспорта та моє затримання трапилось помилково й без жодних законних підстав, співробітники ВПС «Грушів» замість того, щоби принести мені вибачення, сфальсифікували щодо мене адміністративний протокол, вчинивши, тим самим, ще один злочин.

З огляду на це, а також враховуючи що за фактом складання адмінпротоколу, який є предметом розгляду по даній справі, відкрито кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.366 КК України, прошу провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

БОЙКО В.М.
20 серпня 2016 року.

Оригинал
Твитнуть
Поделиться
Поделиться