Якщо ти звик вранці до фрешу із алое, ростков топінамбура і дєвстенного фенхеля, то чогось тобі в Грузії буде не хватать... А якщо ні - то ні...

Зато тобі принесуть мчаді (ліпьошки з кукурузної муки з сиром, розміром з Грузію і вартістю менше доллара)...

Гори і море. Але не Швейцарія і не Мальдіви... Там ходять по дорозі поросята і корови. Так треба... Не чисто... Ну, по справжньому...

Виходиш увечері в містечко Урекі (60 км від Батумі)... Центральна вулиця. Дєдушка Вахтанг витягає надвір мангал, столик. Нанизує шашлик, наливає у бутиль вино і чачу в бутилку... Неспішно, неквапливо, обережно... Собаки сидять і дивляться. Вони уважають дєдушку, і він їх уважає також... Він їм щось каже по грузинськи, вони нічого не відповідають, але видно що розуміють, і мнуться з лапи на лапу...

Це не бізнес, не ресторан і не кафе... Це - просто так...

Якщо нікого немає, то він це й сам вип’є й з’їсть... А якщо вам не шкода десять ларі, то сядьте там, коло нього, - він вам наллє вина і дасть шашлик... І поговорить за жизнь з вами, просто так.. Навіть за п’ять ларі наллє і поговорить, і за три... І без ларі - теж... Гроші в Грузії - условность... Як зонтік... Є то й є, а нема - то й нема...

По вулиці йде молода пара...
- Іді сюда, маладой-хароший
Дєвушка: ой, у нас дєнєг нєт
- І не нада... Іді суда... Садись тут...

В кафещці сидить умний пожилий джигіт, возрастом з Кікабідзе... В сім утра він з бокалом пива.. І в сім вечора - також... Він так сидить весь день і вітається з людьми... Гаумарджос!

Мимо нього ходять йоги з Києва, і кажуть: ходім з нами на йогу!... Він відповідає: я б с удаволствієм... времені нет"!...

І заходить сонце над морем, пахне стройний кіпаріс... І якась жінка у дворі довго і пронизливо кличе: Валіко!!! Валіко!!!...

А Валіко сидить у сусідньому дворі і грає в нарди... Час від часу він своєобразно реагує ни окрики жінки і каже сам собі під ніс: нєт міня, нєужелі нє відішь женшчина?

Потім можна вернуться у Київ, стоять у пробці і дивиться на перший сніг за вікном автомобіля... І ще згадувать кіпаріси, і дєдушку Вахтанга, його теплий мангал, і ще як кличуть Валіко з сусіднього двору...