Тут на сайті подали мою репліку з ФБ про латинсько-кацапські написи на ніжинській продукції Nezhin. Усе добре, але вирішили мене підредагувати, замінивши СЛОЇЧКИ на БАНОЧКИ. І таким чином самі впали в тупий кацапізм, бо СЛОЇК - звичайне українське слово, яке ви, східняки, забули, а ми, галичани, зберегли.
А тепер ви усі свої забуті слова проголошуєте галицизмами і намагаєтеся нас виправляти. Бо чого доброго ваші читачі не второпають! І це при тому, що я подав фото, де ці слоїчки зображені, а отже хіба Азаров не здогадався б про що йдеться.
Тому винятково задля вашого просвітлення подаю цитати з класиків, хоча СЛОЇК фігурує у безлічі й сучасних письменників.
І. Нечуй-Левицький. Над чорним морем
«Мати пішла в гостиницю й винесла слоїк з варенням».
С. Скляренко. Шлях на Київ.
«А де, — запитав дружину, — слоїк, що стояв за Миколою- чудотворцем? Вона дістала десь в сінях слоїк. — Сховала, — сказала, — щоб ніхто не взяв. Кужіль придивився. Слоїк був, як і всі слоїки, зав'язаний білою ганчіркою, на дні ...»
Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків
«Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину».
В драмах Лесі Українки зустрічаються кілька разів СЛОЇЧКИ.
Так між нами усі ці письменники не галичани.